Щасливі ми, що народилися і живемо на такій чудовій мальовничій землі, на нашій славній Україні. Тут жили наші батьки, тут корінь роду українського. І де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі, хвилюємося до сліз, зачувши рідне слово…
З часу винайдення писемності фактично почався період документальної історії людства, тому стало можливим не тільки передавати мовну інформацію на відстані, але й закріпити її в часі.
У Київській Русі книги цінувалися, як рідкісні скарби. Мати декілька книг, означало володіти цілим багатством. “Повість минулих літ” називає книги “ріками, які наповнюють всесвіт мудрістю незмірної глибини”. “Якщо старанно пошукати в книгах мудрості, – зазначав літописець, – то знайдеш користь душі своїй”.
Земля українська стародавня, така ж давня і наша мова. Учені довели, що вік нашої мови — 7 тисяч років. З покоління в покоління, в часи розквіту та падіння передавали нам предки цей скарб.
Щорічно 9 листопада в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця учні Великовільшаницької ЗОШ відзначають День української писемності та мови. Старшокласники долучились до написання всеукраїнського радіодиктанту єдності «Крила Надії». Також учні другого класу читали поезії про мову, а шестикласники інсценізували поневіряння рідної мови. Учні 9- 10 класів презентували скорботний календар української мови.
|