Рідна мова в рідній школі...
Серед найдорожчих і найсвятіших традицій, які роками напрацьовувались у Великовільшаницькій загальноосвітній школі , чи не найціннішою стала традиція вшановування рідної української мови.
„ Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє довге життя, і свої сподівання, розум, досвід і почування...” – такими словами визначив Панас Мирний у свій час роль мови в житті народу.
З тих пір минув не один десяток років, та значення мови не зменшилось і в наші дні. І кому ж, як не вчителям-словесникам, належить, у першу чергу, докласти чимало зусиль, щоб діти зростали гідними українцями, які понад усе цінували б цей найкоштовніший скарб – рідну мову. Але за один день, звісно, таку проблему вирішити неможливо. Це вимагає постійної наполегливої праці.
Щорічно учні нашої школи беруть активну участь у предметних олімпіадах з української мови та різноманітних конкурсах, виборюючи призові місця. Гідно відзначаємо і день рідної мови (21 лютого), який у 1999 році був проголошений ООН, а в 2000 році – вперше відзначався в нашій країні. З того часу щороку в цей день учні школи вшановують рідну українську мову.
А готуємось ми до цього свята заздалегідь. Спочатку проводимо тиждень рідної мови - з конкурсами віршів, випуском стіннівок, обговоренням доповідей.
Та найважливішою подією тижня мови є тематичне свято (літературно-музична композиція), до якого особливо відповідально готуються наші вихованці. На такі свята ми запрошуємо найдорожчих гостей: батьків, учителів, учнів,громадськість села. Як і годиться, всі учасники дійства одягнені в національні костюми, з короваєм на вишитому рушнику зустрічають усіх, хто прийшов прилучитися до цього свята.
Тут звучать зворушливі вірші про мову, її багатство, невичерпність. Учні з душевним трепетом у голосі звертаються до присутніх із закликом любити, вивчати, поважати свою рідну мову. Згадуються і найдавніші перлини народної творчості – прислів’я та приказки. Не обходиться на святі без жартів та гумору і, звичайно, без неповторної української пісні:народної та авторської.
Щоразу дивлюся я на своїх вихованців і душа радіє: ніщо безслідно не зникає, не проходить марно. І не одна краплина любові і добра залишиться в серцях моїх учнів. Істинно: рідна мова в рідній школі!
Отож, не зайвим буде ще раз усім нам згадати рядки з мовних обов’язків громадян нашого суспільства, в яких зазначено: „ Нашому поколінню випало складне й відповідальне завдання – відродження української мови, державності, нації. За нас цього ніхто не зробить. Це – наш історичний обов’язок.”
Н. Смолинець, учитель української мови і літератури Великовільшаницької ЗОШ І-ІІІ ступенів
|