Життя людське — найсокровенніший дар Божий, і кожне — дорожче над усі цінності земні й небесні, і кожне має зберегтися в пам'яті поколінь і нинішніх, і грядущих, бо ми люди. Ніколи не пізно покаятися і стати на шлях істини і любові, бо голоси мучеників із тридцять третього, що померли насильницькою жахливою смертю, волають до наших сердець і розуму, щоб сказати пекуче слово правди. Тому щорічно у Великовільшаницькій ЗОШ І- ІІІ ст. згадуємо про цю трагічну сторінку історії українського народу в переддень четвертої суботи листопада та даємо обіцянку передати знане прийдешнім, щоб світла пам'ять спокутувала несправедливе замовчування минулого. Так цього року протягом тижня у всіх класах були проведені виховні години, уроки - пам’яті. Всі учні школи долучилися до акції «Незабудки пам’яті ». Бібліотекарем школи Ткачик Н.І. була оформлена книжкова виставка «Страшенне число у нелюдській напрузі пропалює світи до глибини…» Вчителем образотворчого мистецтва Листвак А.І. зроблена виставка учнівських малюнків «Жалоба серця». Заступником директора по виховній роботі Башлядинською О.Р. було проведено годину пам’яті:
«На коліна стаю перед Вами, Сповідаю жалобу сумну.»
В невимовній скорботі схили голови всі присутні та запалили поминальні свічки. Тож пом’янімо сьогодні, зі спізненням у кілька довгих десятиліть, тих великомучеників нашої тяжкої історії - мільйони українських селян - жертв небаченого в історії людської цивілізації голодомору хвилиною мовчання і молитвою за їхні невинні душі голодомору.
| 
