Є дні, що минають і непомітно і зникають без сліду. Нічого не залишають по собі, нічого не знаменують собою. Але є день, що ніколи не минає, що завжди з нами. Бо він увібрав у себе безсмертне дихання душі. Бо він такий великий і незбагненний як життєдайний дощ, як весняний вітер. Як щедре сонце.

Україна у долі своїй має такий день – 9 березня. З минулого віку і до нашого часу, і далі в майбутнє, у нові віки. День який явив світові  Тараса Шевченка – великого сина великого народу. Який піднімав до боротьби, відгукувався на біль народу, описував красу рідного краю. І до сьогоднішнього дня його поетичні рядки піднімають дух українського народу. Шевченко – це не тільки те, що вивчають, а й те чим живуть, у чому черпають сили і надії.

У поетичних візерунках  брали учать всі учні Великовільшаницької ЗОШ І-ІІІ ступенів, де лунали невмирущі поетові рядки, уривки із поезії Великого Кобзаря. А також черпають і сили у Шевченка наші юні поети, які прочитали свої поетичні рядки присвячені Т.Г. Шевченку.

Слово твоє віще, бо несе під серцем надію, як дитя. Слово твоє заповітне, бо покликане здобути волю.