Буває, в неволі іноді згадаю 
Своє стародавнє, шукаю, шукаю, 
Щоб чим похвалитись, що й я таки жив, 
Що й я таки бога колись-то хвалив! 

         Слова Тараса несуть в собі ту силу, що знову й знову піднімає наш народ, додає снаги до боротьби за краще майбутнє, вселяє віру та надію. Саме тому ми кожного року відзначаємо чергову річницю  від дня народження Тараса Шевченка, складаємо квіти до памʼятників та перечитуємо його вічні рядки, його думи, його сподівання та його заповіт.

Вшанування памʼяті Кобзаря у Великовільшаницькій ЗОШ І-ІІІ ст. відбулося цього року за участю усіх учнів школи. Розпочали наше свято учні молодшої школи, декламуючи поезії поета.

Перехопили естафету старшокласники, урізноманітнивши звичне читання поезій різноманітними інсценізаціями про життя ще юного Тарасика.

Дівчата, переодягнені героїнями із творів Шевченка, відтворили уривки із його поем, передаючи при цьому весь біль і страждання тодішньої знедоленої жінки.

Впродовж заходу одна за одною зі сцени лунали пісні на твори Шевченка, до виконання котрих долучались усі, присутні в залі, гості. А на завершення усі дружно виконали «Заповіт» Шевченка, котрого, до слова, невтомно дотримуємось та згадуємо нашого Пророка «..незлим тихим словом.»