У весни багато прикмет. Одна з них – поява первоцвітів. З приходом теплих весняних днів у наших лісах з’являються ці тендітні первістки оновленої землі. Первоцвіти – безцінний дар природи, перша посмішка весни, прикраса лісів. Їм не страшні ні раптовий сніг, ні люті морози – до примх погоди вони прекрасно пристосувались. Всі ці рослини знаходяться на межі зникнення і занесені до Червоної книги України, тобто за жодних обставин збір їх в природі та торгівля ними заборонені.

Не зривайте первоцвіти,

Помилуйтеся на квіти.

Той, хторобить з них букети,

Знищує життя Планети

      Під таким гасломучні Великовільшаницької ЗОШ І-ІІІ ст. презентували проект «Первоцвіти просять захисту». Кожен учень 5-10 класів долучився до його організації: впродовж двох тижнів працювало шість груп, кожна з яких мала своє завдання.

      Учні 5 класу, «Художники», представляли свої малюнки первоцвітів і віршовані рядки про них.

      «Науковці»шестикласники ознайомили із справжнім калейдоскопом первоцвітів, розказали про їх місця зростання і необхідність збереження цієї краси в природі. Вони продемонстрували присутнім власноруч виготовлений лепбук «Збережемо первоцвіти».

       Група «Народознавці» зібрала перекази, легенди, загадки про ці дивовижні квіти.

       Про відповідальність за зривання і продаж червонокнижних рослин розказали «екологи» і показали учням презентацію і листівки про захист первоцвітів.

     Цікаву роботу по реалізації проекту провели учні 10 класу, група «Кореспонденти». Вони провели опитування серед жителів міста Золочева, щоб дізнатись, що вони знають про первоцвіти і чи купують букетики підсніжників. На згадку дарували перехожим аплікацію «З первоцвітом у серці». Своїми діями школярі спонукали кожного зробити свій внесок в охорону рідкісних ранньоквітучих рослин. На захисті проекту вони представили презентацію.

     При зустрічі з первоцвітами майте шану до цих справді чарівних рослин. Не зривайте оберемки квітів, які згодом бездумно викинете. Краще помилуйтесь ними в природі. Бережіть красу природи, весняні усмішки рідної землі. Вони справді цього варті.